Ласкаво просимо на сторінках Міністерства закордонних справ Німеччини!

Промова Міністра закордонних справ Анналени Бербок на 11-й позачерговій сесії Генеральної асамблеї ООН щодо України

01.03.2022 - Промова

Посольство Федеративної Республіки Німеччина відновило свою роботу в обмеженій формі, але наразі не виконує консульських завдань. Генеральне консульство Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку (у м. Дніпро), а також офіс почесного консула в м. Харків не працюють.

Актуальну інформацію для громадян Німеччини (німецькою мовою) можна отримати за посиланням тут.

Інформація про в’їзд з України до Німеччини надається українською та російською мовами.

Декілька днів тому на одній із станцій метро в Києві на світ з’явилася маленька дівчинка. Я чула, що її назвали Мія. Її сім’ї довелося шукати захисту – як і мільйонам інших людей в Україні. Захисту від бомб і ракет, від танків і гранат. Вони живуть зі страхом, вони живуть із болем. Вони вимушені розставатися з рідними. Через те, що Росія розпочала загарбницьку війну проти України.

Я думаю, що на сьогоднішньому голосуванні йдеться про Мію. Ідеться про майбутнє наших дітей. Ідеться про майбутнє, яке ми самі можемо визначити. Я стою перед Вами як Міністр закордонних справ своєї країни, але також – як німкеня, яка мала неймовірний привілей вирости в Європі у мирі й безпеці. Після завершення Другої світової війни, після жахливої війни, розпочатої націонал-соціалістами Німеччини, 76 років тому задля збереження миру й безпеки було створено Організацію Об’єднаних Націй. Її було створено, як записано у Статуті, «аби позбавити прийдешні покоління від нещасть війни». Тим самим мається на увазі моє покоління, але також і покоління Мії.

Засади Організації Об’єднаних Націй створюють рамки для нашого миру: для ладу на підставі спільних правил, міжнародного права, співпраці й мирного розв’язання конфліктів. Росія брутально атакувала цей лад. І тому на цій війні йдеться не лише про Україну, не лише про Європу, ідеться про всіх нас.

Війна Росії означає нову еру. Ми стоїмо на роздоріжжі. Реалії вчорашнього дня втратили свою чинність. Сьогодні ми зіткнулися з новою дійсністю, яку ніхто з нас не обирав. Це – реальність, нав’язана нам президентом Путіним.   

Війна Росії – загарбницька війна. А її основою є ганебна брехня, яку міністр закордонних справ Лавров сьогодні знову повторив на Раді ООН із прав людини. Ви кажете, що дієте для самооборони. Але весь світ бачив, як упродовж місяців Ви готувалися до нападу й зосереджували свої військові частини. Ви кажете, що Росія діє, аби захистити російськомовних людей від агресії. Але сьогодні весь світ бачить, як Ви обстрілюєте будинки російськомовних українок і українців у Харкові. Ви кажете, що Росія відправляє миротворчі частини. Але Ваші танки не доставляють воду, Ваші танки не доставляють дитяче харчування, Ваші танки не несуть мир. Ваші танки несуть смерть і розруху. І насправді Ви зловживаєте своїми повноваженнями як постійний член Ради безпеки. Пане Лавров, Ви можете обманювати самі себе. Але нас Ви не ошукаєте. Наші народи Ви не ошукаєте – як не ошукаєте і власний народ.

Війна Росії позначає нову реальність. Кожна і кожен із нас мають зараз прийняти однозначне й відповідальне рішення і стати на якусь сторону. Моя країна збільшує підтримку для України у вигляді медикаментів, продуктів харчування, предметів гуманітарної допомоги і притулків для біженців. Багато з присутніх тут роблять те саме. І я щиро вітаю це.

До наших вух доходять чутки – і до цієї зали також – що особи африканського походження, які втікають із України, зазнають дискримінації на кордонах із ЄС. Сьогодні в першій половині дня я була в Польщі. І мій польський колега, мій французький колега і я дуже чітко наголосили: кожному біженцю має надаватися захист незалежно від його національності, походження або кольору шкіри. Ми ухвалили рішення надати Україні військову підтримку – аби вона могла захистити себе від агресора згідно зі Статтею 51 нашого Статуту. Німеччина повною мірою усвідомлює свою історичну відповідальність. Тому сьогодні й на все майбутнє ми визнаємо себе прихильниками дипломатії, ми завжди будемо шукати мирних рішень. Але якщо наш мирний порядок зазнає нападу, ми маємо дивитися цій новій реальності в обличчя. Ми маємо діяти відповідально. І тому сьогодні ми мусимо разом виступити за мир!  

Коли минулими днями я телефонувала з усім світом, то почула від декого зі своїх колежанок і колег: «Зараз Ви хочете від нас солідарності для Європи. Але чи були Ви в минулому з нами?» Хочу сказати Вам абсолютно чітко й чесно. Я можу зрозуміти Вас. Ми можемо зрозуміти Вас. І я справді думаю, що ми завжди маємо бути готовими критично поставитися до своїх поступків, до своїх колишніх діянь у світі. Я готова до цього.   

Але зараз ідеться про сучасність. Ідеться про сім’ї, які шукають захисту на станціях метро, бо їхні будинки обстрілюють. Ідеться про життя або смерть українських жителів. На карту поставлено безпеку Європи. На карту поставлено Статут Організації Об’єднаних Націй. Майже кожна країна, представлена тут, має більшого, могутнішого сусіда. Тут ідеться про всіх нас, шановні пані та панове. 

І тому я наполегливо прошу Вас усіх разом виступити за мир і проголосувати за внесену резолюцію. Свого часу єпископ Десмонд Туту сказав: «Той, хто в ситуаціях несправедливості поводиться нейтрально, стає на сторону гнобителя». Сьогодні ми всі маємо зробити вибір. Між миром і агресією. Між справедливістю і волею сильнішого. Між дією і відведенням погляду.

Коли після голосування ми підемо додому, ми знову сидітимемо за столом з нашими дітьми, нашими партнерками, нашими друзями, нашими сім’ями. І тоді кожен із нас має подивитися їм у вічі і сказати, яке рішення ми ухвалили.                 

До початку сторінки